Уроки, які повинно вивчити "Динамо" перед матчами з "Валенсією": Посів не має значення
Історія єврокубкової хвороби «Динамо» перед приходом Сьоміна - видовище не для слабкодухих. Тому після кількох славних років великих розгромів і принижень (хто сказав слово « Тун» ) не було нічого дивного, що київський клуб у тому протистоянні з «Валенсією» був несіяним. Другий матч у гостях - річ неприємна, але не смертельна, було б що показати на полі. А вже «Динамо» часів першого пришестя Юр Палича гру мало, нехай і лаяли росіянина за прищеплення «спартаковщіни», але рука тренера дійсно відчувалася.
Ранній початок року - не обов'язково мінус
Хоча невідомо, що саме говорив гравцям Сьомін перед іграми, чи читав їм Пастернака (відомий любитель літератури Алієв мав оцінити), але плакати в лютому киянам не довелося. Команда була настільки ж бадьора, як і восени, і гравців вистачало на обидва тайми. Чесно кажучи, міф про «весняний» футбол давно пора було б здавати в утиль, але він таки живучий через вічну звичку тренерів шукати причини невдач у сторонніх факторах, що витягується на світ при будь-якому відповідному і невідповідному випадку. Того разу приводу не було, «Динамо» в першій грі відігралось в другому таймі, а потім повторило той же трюк у повторній зустрічі .
Не кількістю, а вмінням
Програвши перший тайм домашнього матчу, «Динамо» відігралось в другому зусиллями Артема Мілевського. Форвард, що й не підозрював про існування міста Газіантеп, відзначився на 63-й хвилині, а через пару хвилин отримав другу жовту картку і був видалений. Тут би саме час сховатися в захисний кокон, але киянам вдавалося проводити цілком осмислені контратаки. Так, в кінцівці вже «Валенсія» придавила, але при цьому паніки в діях захисників української команди не було. При тому, що у складі суперників вийшли всі найсильніші (тільки Вілья з'явився на заміну) - Сілва, Мата, Пабло, ще не зацвілий Морієнтес, дотиснути суперника, який грав удесятьох півгодини вони так і не змогли.
На полі грають не імена
У матчі-відповіді «Гуахе» вийшов на поле з перших хвилин. Таким чином, на полі з'явилися відразу четверо чемпіонів Європи (Албіоль, Марчена, Сілва, Вілья) плюс Мата, який разом з цим квартетом через рік потрапить до складу збірної на чемпіонат світу. На цьому тлі більшість футболістів «Динамо» виглядало (а, кажучи відверто, і було) міцними, але середнячками. З тієї пори склад київського клубу став помітно сильніше, зараз тут грають не футболісти збірних Румунії та Марокко, а гравці команд Португалії та Нідерландів. «Кажани» навпаки стали слабшими, через фінансову кризу щороку втрачаючи своїх кращих гравців. Так що звертати увагу на магію словосполучення «іспанський клуб» не треба, за винятком небожителів з двох самі-знаєте- яких команд, наприклад в єврокубках представляють цілком звичайні люди.
Статистика знає не все
Перед тією грою досить часто повторювали, що українські команди не вміють грати з іспанськими. Саме «Динамо» після пам'ятної дуелі з «Реалом» у чвертьфіналі Ліги чемпіонів не могло перемогти представників Піренеїв. Не змогло і тоді, і після ігор з «Валенсією». Але, як показали ті матчі, перемагати, щоб пройти далі, й не обов'язково.
Тренер повинен не боятися ризикувати
З Сьоміна почали - Сьоміним і закінчимо. Коли легенда «Локомотива» минулої осені покидала Київ вдруге одним з найсерйозніших звинувачень, використовуваних противниками тренера, було його небажання ризикувати, невміння змінювати ситуацію. У 2009-му вірус закостенілості ще не вразив цього росіянина. У першій грі він не побоявся в перерві зняти Гіоане і випустити Черната, про якого тоді вже стали забувати. Румун пожвавив гру, бив сам, роздавав передачі, саме після його дій рахунок і зрівнявся. А відразу після видалення Мілевського Сьомін випустив замість Нінковича більш вмілого в руйнуванні атак Кравченко. Та й у другому матчі Сьомін, не маючи можливості виставити дискваліфікованого Мілевського та травмованого Бангура, не побоявся поставити на вістрі молодого і не дуже проявившого себе в першому матчі Кравця (все ж дуже складно згадувати ті ігри і жодного разу не вжити це прізвище). А як той віддячив тренера пам'ятають усі. Можна сказати, що особливого вибору у тренера і не було, але ж ще треба придушити спокусу і не вигадувати велосипед. Та й знову ж Сьомін оперативно реагував на події у Валенсії: треба відіграватися - зняв Кравченко і випустив Черната, зрівняли рахунок - будь ласка, Корреа поступається місцем Гіоане, а в кінці можна не соромитися і замість того ж Флоріна випустити Саблича, який загасив пожежі, що виникали після стандартів.
За час, що минув відтоді, навіть самі звичайні дії, які повинен робити будь навчений тренер, вже не можуть не сприйматися фанами «Динамо» як щось дивовижне і мало не заслуговує овацій. Що ж, вчорашній день показав: у нинішнього тренерського штабу київської команди буде зима, щоб вкотре спробувати розібратися у всьому. Є підозра, що Блохін навряд чи буде питати поради у тих, хто залишився в клубі з тієї пори (потрапляли в заявку Шовковський, Алієв, Вукоєвич, Гусєв, Ярмоленко, Кравець). І дарма: повчального в тих матчах вистачало і це той випадок, коли ніхто не буде заперечувати, якщо історія повториться двічі - і коли вже тоді трагедії для динамівців не вийшло, то хочеться, щоб цього разу не склалося і з фарсом.