- Михайле Івановичу, вчора на виконкомі ФФУ ви виступили з доповіддю. Якщо не секрет, на яких тезах вона будувалась?
- Напередодні я вже звітував перед Комітетом національних збірних. З тим же виступом вийшов до виконкому.
- Багато питань у членів виконкому виникло до вас і вашого штабу?
- Ні. Питань було не багато.
- Для вас було важливо відчути довіру виконавчого комітету національної федерації, який визнав роботу вашого штабу задовільною?
- Звісно. Кому це буде неприємно?
- Зізнайтеся, ви вже думали з приводу помічників, які увійдуть у ваш тренерський штаб на новий відбірковий цикл?
- А що тут думати? Напевно, залишаться все ті ж фахівці.
- Ви самі свою роботу оцінили досить скептично. Даючи таку оцінку, ви враховували, що до матчу-відповіді з французами вболівальники буквально перебували в ейфорії від результатів команди?
- Якщо врахувати, що нам вдалося вибратися зі складної ситуації і пробитися в плей-офф, то тут можна ставити навіть "п'ятірку". Але якщо говорити про завдання, яке ми ставили перед собою разом з гравцями збірної та не виконали його, то як по-іншому можна оцінити роботу?
- Чи передбачали ви рік тому, беручи збірну, що зупинитеся за крок від поїздки до Бразилії?
- Швидше за все, ні. У нас не було багато інформації про потенціал гравців. Розпочинали, як кажуть, з чистого аркуша. Розуміли, що доведеться витратити якийсь час, якого у нас і так не було, на вивчення ситуації всередині команди. Треба було "пощупати", так сказати, все своїми руками.
- Виходить, що ви не побоялися ризикнути своєю репутацією, прийнявши непростий виклик?
- Такі реалії тренерської діяльності. Ризикувати доводиться дуже часто.
- Але навіть при величезній відповідальності за результат, ви не боялися експериментувати і запрошувати новачків. Збірна повинна мінятися, або талановитим хлопцям потрібен шанс і заохочення?
- Це природний процес, без якого у команди не може бути майбутнього. Для молодого футболіста важливо довіра. І тоді він зможе перевернути гори.
- Чи звертали ви увагу на критику, яка після вашого призначення буквально зашкалювала?
- Кожен має право на свою думку. Головне, щоб він був з цим згоден.
- 2013 - самий непростий рік і найцікавіший у вашій тренерській кар'єрі?
- У роботі з клубом і збірною свої відмінності. Скрізь були свої негативні і позитивні моменти. Тим більше, у збірній постійно відчувається дефіцит часу.
- Скільки часу у 2013 році у вас зайняв футбол?
- Правильно кажуть, що у тренера відпустки не буває. Навіть коли немає зборів і матчів, робочий процес все одно триває. Чи вдавалося відпочити? Можна відпочивати пасивно або активно. Навіть коли вдавалося вирватися кудись, все одно займаєшся своєю роботою, постійно думаєш про робочі моменти.
- Тим більше, якщо займаєшся улюбленою справою ...
- У цьому плані мені пощастило. Не кожному дано займатися тим, для чого ти народжений. Добре, коли вдало складаються обставини і ти знаходиш свою нішу в суспільстві.
- Коли ви остаточно зрозуміли, що з цією командою можна вирішувати великі завдання? Адже у вас, по суті були ті ж гравці, які виступали раніше.
- Неетично міркувати про роботу інших колег по тренерському цеху. Ми займалися своєю справою. Стояли завдання, які ми повинні були виконувати. А ось давати оцінку, аналізувати, перш за все, повинні вболівальники та журналісти. Ну і, звичайно, роботодавці. І ми не думали про те, коли команда грає краще чи гірше. Ми просто займалися своєю справою.
- Який матч був особисто для вас найважчим у психологічному плані?
- Усі були непростими. Але, звичайно, виділю матч-відповідь проти збірної Франції. Важко, коли тренер бачить, що потрібно щось зробити по ходу гри, але при цьому нічого змінити не може.
- Зовні ви завжди були дуже впевненим і спокійним. Що творилося при цьому у вас в душі?
- Нехай це і залишиться в душі.
- Зараз пам'ятаєте, що сказали хлопцям на першому командному зібранні під вашим керівництвом?
- Це вже історія, не бачу сенсу її згадувати. Потрібно рухатися далі.