Він грав під керівництвом трьох видатних тренерів: Віктора Маслова, Олександра Севідова і Валерія Лобановського. Разом з командою виграв чотири золоті та три срібні медалі чемпіонатів СРСР. У складі збірної СРСР був нагороджений сріблом Кубка Європи 1972 року й олімпійської бронзою 1976-го .
- Як ви опинилися в Києві?
- Досі не знаю, хто це вирішував, але влітку того ж 1967 я став гравцем дублюючого складу «Динамо», який тоді тренував Михайло Коман. Той «дубль» був чемпіоном серед дублерів, так само, як основний склад був чемпіоном СРСР. Це легендарне «Динамо» Віктора Маслова. Пам'ятаю ігри з дублерами ЦСКА, «Зеніту» на виїзді, кілька матчів вдома. Потім Коман вирішив, що мені потрібно набратися досвіду в командах нижчих ліг і пообіцяв стежити за мною. Останній відрізок сезону я провів у Жовтих Водах, де виступав за місцевий «Авангард».
- Дебют за «Динамо» пам'ятаєте?
- Звичайно, на майже заповненому Республіканському стадіоні проти московського «Спартака». Хоча ми поступилися 0:1, але місце в основному складі за мною закріпилося. Восени, після кількох поразок, Маслова звільнили. Це сталося перед грою з ЦСКА. Він був унікальною людиною, чудовим психологом, докорінно змінив «Динамо» в тактичному плані, і саме після «епохи Маслова» команда на довгі десятиліття стала лідером вітчизняного футболу. Сезон закінчував Віктор Терентьєв, а в листопаді ми дізналися, що нас буде тренувати Олександр Севідов.
- І, нарешті, як вам нинішній футбол?
- Не буду оригінальним. Футбол став інтенсивнішим як у швидкісних вимірах, так і в атлетизмі. Дуже багато боротьби і єдиноборств. При цьому ні командна тактика, ні індивідуальна техніка не втратили свого значення. Але я це вже бачив. Так ми грали в середині 70-их ...
Повністю інтерв'ю з півзахисником легендарного «Динамо» 1970-их років буде розміщено в свіжому номері офіційного клубного журналу «Динамо Київ».