«Чим «Динамо» вразило після «Металіста»? Рівнем організації і найвищими навантаженнями. У Києві все було налагоджено як годинник - жодна дрібниця не залишалась без уваги. Вірніше, дрібниць там взагалі не було.
А тренування такі важкі, що я їх до кінця витримати не міг. Ноги судомами зводило. Втім, старші хлопці заспокоювали. Володя Безсонов говорив, що нас навантажують менше, ніж їхнє покоління. А їх - менше, ніж у 1970-ті. Але інтенсивність була просто божевільна. Саме тренування тривало не більше години, перед ним все обговорювалося до дрібниць. А почали працювати - і майже ніяких пауз. Коли у ворота на ударну серію вставав, вона вже видавалася відпочинком.
В «Металісті» платили копійки. Навіть точну суму не згадаю. Коли в Київ перейшов, заробляв в кілька разів більше. Але це прийшло не одразу. Мій прихід в «Динамо» збігся з від'їздом Лобановського. Але запрошував мене саме Валерій Васильович. Великий тренер сказав: «Станеш першим воротарем - будеш стільки-то отримувати. А поки трохи менше». З «Динамо» Вітя Чанов виїхав до Ізраїлю, і мені потрібно було конкурувати з Сашею Жидковим.
Відносини в команді також відрізнялися від тих, до яких я звик. У цьому сенсі «Динамо» було командою специфічною. Причому так ще з 1970-их повелося. Набір гравців був чудовий, на полі вони були єдиним ансамблем. А за його межами могли часом навіть не вітатися. У нас до такого не доходило - спілкувалися цілком доброзичливо. Але за великим рахунком кожен був сам по собі», - цитує Кутєпова «Спорт день за днем».