1. Старт Вищої ліги
Дебютний сезон національної першості відбувся за скороченим форматом і тривав трохи більше трьох місяців. Двадцять клубів Вищої ліги поділили на дві підгрупи, а чемпіонський титул і комплект медалей розігрувалися у плей-офф. Шостого березня пройшли стартові матчі 1-го туру: Евіс (Миколаїв) обіграв шепетівський Темп (1:0), а Карпати на виїзді розписали нічию 2:2 із Чорноморцем. Історичний перший гол в історії елітного українського дивізіону забив хавбек львівського клубу Анатолій Мущинка.
2. Перший матч збірної України
ФФУ була заснована 13 грудня 1991 року. Першим президентом федерації став легендарний Віктор Банніков. Час минав, а питання головного тренера національної збірної та її кадрового комплектування залишалося відкритим. Валерій Лобановський, який працював на Близькому Сході, відмовився очолювати новостворену команду.
Незрозумілою була ситуація із місцем проведення історичного матчу, в якому належало зіграти проти збірної Угорщини. В останній момент спаринг перенесли із Києва в Ужгород, адже у ФФУ не було грошей, щоб профінансувати угорцям переліт.
У підсумку, 29 квітня 1992 року матч таки зіграли. Збірна України поступилася з рахунком 1:3, історичний м’яч забив Іван Гецко. Попри поразку, цю подію все ж варто відзначити: вона заклала початок майбутніх перемог Команди №1.
3. Повернення Лобановського і перший резонанс у Європі
Динамо вже пізнало смак перших гучних перемог у Лізі чемпіонів, обігравши Барселону (3:1) та московський Спартак (3:2). І все ж розчарувань було значно більше. Президент клубу Григорій Суркіс посилено працював над поверненням в Україну найкращого тренера – Валерія Лобановського. Наприкінці 1996-го аргументи бізнесмена таки переконали ВВЛ повернутися у рідні пенати. Метру знадобилося лише півроку, щоб зліпити у Києві конкурентну за мірками Ліги чемпіонів команду.
Динамо пробилося у груповий етап, де двічі розгромило Барселону (3:0, 4:0), обіграло ПСВ на виїзді 3:1, і розписало дві нічиї – з Ньюкаслом (2:2) і все тими ж голландцями (1:1). Цього вистачило, щоб із першого місця в групі увійти до вісімки найкращих клубів Європи.
4. Вихід у півфінал Ліги чемпіонів
Сезон 1998/99 досі залишається найуспішнішим для українських клубів у Лізі чемпіонів. Динамо на одному подиху виграло групу, здобувши три перемоги поспіль над Арсеналом (3:1), Панатінаїкосом (2:1) та Лансом (3:1). У чвертьфіналі обіграний Реал (1:1, 2:0). І лише за крок до вирішального матчу на «Камп Ноу» Динамо-машина забуксувала, поступившись Баварії (3:3, 0:1). Як розповідав «Футбол 24» Артем Яшкін, хавбек киян тих часів, у команді не робили трагедії з поразки, адже були впевнені: в наступному сезоні таки дійдуть до фіналу.
Матеріал до теми:
«Динамо»-1999, якого боялася Європа. Золотий склад Лобановського – де вони зараз5. Гол у «Лужниках»
Фініш відбіркового циклу Євро-2000. Напруга сягає апогею. Перед останнім туром одразу три збірні – Франції, України та Росії – претендують на перше місце, яке гарантує прямий вихід на поля Нідерландів та Бельгії. Ми їдемо у московські «Лужники». На 75-ій хвилині Валерій Карпін виводить Росію вперед.
Матч наближається до завершення. Останні 3 хвилини ігрового часу. Андрій Шевченко квапиться подати штрафний з лівого флангу нашої атаки. До воріт – дуже далеко, але м’яч по високій траекторії падає в рукавички голкіпера Філімонова і вислизає з них у сітку. Ми посідаємо друге місце у групі і граємо стикові матчі, Росія – лише третя. І хоча з того часу минуло 18 років, стара рана болить наших агресивних сусідів досі.
6. Два клуби у груповому етапі ЛЧ
Успішні виступи Динамо в Лізі чемпіонів призвели до того, що Україна нарешті отримала право виставити дві команди в найпрестижнішому клубному турнірі Європи. Віце-чемпіон Шахтар із першої ж спроби зумів пройти кваліфікаційне сито і опинився у квартеті з Лаціо, Арсеналом та Спартою. Дві перемоги, 6 очок, третє місце, яке дозволило «гірникам» продовжити шлях у Кубку УЄФА. А от Динамо розчарувало: останнє місце у групі з Андерлехтом, ПСВ та МЮ. Тим не менше – прецедент. З того часу нереально уявити, як жила футбольна Україна, делегуючи в ЛЧ лише одну команду.
7. Шевченко – володар Кубка чемпіонів
Упродовж кількох сезонів Ліга чемпіонів розігрувалася у два групові етапи. Саме один із таких сезонів (2002/03) закінчився тріумфом Мілана та Андрія Шевченка. «Россонері», подолавши два групові цикли, де їм протистояли Баварія, Депортіво, Реал, Борусія (Дортмунд) та інші клуби, у плей-офф вибили Аякс та Інтер, розчистивши собі шлях у фінал.
120 хвилин важкої битви з Ювентусом закінчилися «сухою» нічиєю. У серії пенальті свої шанси не реалізували три гравці «Старої синьйори» – Трезеге, Салаєта та Монтеро, у «россонері» кіксонули Зеєдорф і Каладзе. Уся відповідальність лягла на плечі Андрія Шевченка. Він підійшов до «позначки» і розвів м’яч та Буффона по різних кутах. Українець не просто став володарем Кубка чемпіонів. Він зробив вирішальний внесок у його здобуття!
8. Шевченко і «Золотий м’яч”
У 2004 році Мілан здобув Скудетто і Суперкубок Італії, а Шева став найкращим бомбардиром Серії А 2003/04. Вдало проявив себе і в матчах за збірну України, яка розпочала довгий похід на ЧС-2006. Коли настав час підраховувати голоси, виявилося, що українському нападнику віддали 27 перших місць, 5 других і 5 третіх. У сумі – 175 очок, чемпіонський результат. Другим фінішував Деку (139 балів), третім – Роналдінью (133).
9. Вихід на ЧС-2006
Очоливши збірну України у 2003-му, Олег Блохін пообіцяв, що посяде з нею перше місце у відбірковій групі. У це не вірилося абсолютно! Серед суперників чинний чемпіон Європи – Греція, бронзові призери попереднього Мундіалю – турки, а ще міцна Данія, непередбачувані албанці та грузини. Зрештою, навіть Казахстан – це не Андорра.
Розпочали натужно, виїзною нічиєю із Данією. Потім була вистраждана перемога над Казахстаном і знову нічия – з Грецією. Але після львівської звитяги над Грузією команду Блохіна поперло. У Стамбулі «синьо-жовті» влаштували господарям поля погром – 3:0. Потім вдало з’їздили в Албанію (2:0), дотиснули на “Олімпійському» Данію (1:0) і Казахстан (2:0). Ключовою стала червнева битва у Піреї, гол Гусіна приніс українцям сьому перемогу в циклі, до того ж – над прямим конкурентом. Ну а нічия з грузинами у Тбілісі достроково вивела хлопців Блохіна на Мундіаль. Рожева мрія втілилась в реальність. Ми переконалися: так буває не лише в кіно.
10. Чвертьфінал Мундіалю
Фінальна частина Кубка світу розпочалася для збірної України із кип’ятку за комірець від “Фурії Рохи». Іспанці забили у ворота Шовковського 4 «сухі» голи. До честі тренерського штабу Блохіна, він зумів правильно налаштувати команду на гру із Саудівською Аравією, де належало обов’язково перемагти. Голи Русола, Реброва, Шевченка і Калініченка повернули «синьо-жовтим» бойовий настрій – 4:0. Здолавши у третьому турі Туніс (1:0), Україна пробилася в 1/8 фіналу.
А далі – важка битва зі Швейцарією. Нульова нічия в основний час та овертайм, серія пенальті – як крайній спосіб з’ясувати сильнішого. У нас забивали Ребров, Мілевський і Гусєв, у швейцарців ніхто не спромігся пробити Шовковського. СаШо увійшов в історію Мундіалю як єдиний голкіпер, який не пропустив у серії пенальті жодного голу.
11. Шахтар – володар Кубка УЄФА
«Гірники» провалили груповий етап Ліги чемпіонів 2008/09. Обігравши Базель у стартовому турі, згодом зазнали трьох поспіль поразок і позбулися шансів на вихід у плей-офф. Однак іноді потрібно втратити, щоб знайти. Третя сходинка у групі дозволила команді Луческу поборотися за Кубок УЄФА, починаючи з 1/16 фіналу, і донеччани шанс використали на всі 100.
Почергово пройшовши бар’єри Тоттенхема, московського ЦСКА, Марселя та київського Динамо, Шахтар перетнувся у фінальному матчі із Вердером. «Гірникам» знадобилося 120 хвилин, щоб побороти далеко не ідеальну німецьку машину – 2:1. Перший і поки що останній євротрофей в історії незалежного футболу здобуто!
До речі, у тому сезоні солідно виступили не тільки донеччани, а й Металіст Мирона Маркевича і Динамо Юрія Сьоміна. Харків’яни припинили свій шлях в 1/8 Кубка УЄФА, поступившись динамівцям. Самі ж кияни зупинилися за крок від фіналу – далі пішов Шахтар.
12. Євро-2012
18 квітня 2007 року на сесії УЄФА у Кардіффі оголосили результати фінального голосування щодо господаря чемпіонату Європи-2012. Впевнену перемогу здобула спільна заявка України та Польщі. Через 5 років наша країна, точніше, 4 її великі міста – Київ, Донецьк, Харків та Львів – прийняли у себе топових зірок європейського футболу. На столичному «Олімпійському» збірна Іспанії захистила корону, розгромивши у фіналі Італію – 4:0.
У гостей зі всього континенту не виникло претензій до організаторських талантів українців – усі залишилися задоволеними. Лише національна збірна України розчарувала вболівальників. Після стартової перемоги над шведами – дві поразки.
13. Дніпро у фіналі Ліги Європи
Прекрасна історія Дніпра розпочиналася, як і належить класичному кіно про Попелюшку. Спершу все було дуже погано. У третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів команда Мирона Маркевича поступилася Копенгагену. Зате у раунді плей-офф ЛЄ здолала Хайдук Артема Мілевського (2:1, 0:0) і пробилася в груповий етап.
Там – знову негатив. Дві домашні поразки від міланського Інтера і Карабаха, нульова нічия із Сент-Етьєном. Виїзна звитяга над азербайджанцями нівелювалася фіаско на «Джузеппе Меацца». Але магічний останній тур подарував нам євровесну. Хлопці Маркевича завдяки голу Федецького обіграли Сент-Етьєн, а прямий конкурент – Карабах – не зумів вдома обіграти Інтер.
Те, що відбулося після після зимової паузи, інакше як чарівним перевтіленням не назвати. Дніпро покроково пройшов Олімпіакос, Аякс, Брюгге і Наполі. Але у фіналі, який приймала Варшава, забракло досвіду проти Севільї – 2:3. Команда Маркевича боролася до кінця, напрацювавши на респект нейтрального глядача і сотворивши напару із суперником один із найвидовищніших фіналів в історії турніру.
14. Збірна подолала комплекс стикових матчів
Хорватія-1997. Словенія-1999. Німеччина-2001. Греція-2009. Франція-2013. Щоразу збірна України зупинялася у раунді стикових матчів за путівку на чемпіонат світу або Європи. Це нагадувало зачароване коло, якийсь психологічний комплекс.
Розірвати прокляття вдалося команді Михайла Фоменка. Вдвічі приємніше, що це трапилося, коли в суперники знову випала Словенія – наші давні кривдники. На «Арені Львів» українці перемогли із комфортним рахунком 2:0, а на виїзді відстояли нічию 1:1. Щоправда, потрапивши на чемпіонат Європи у Францію, «синьо-жовті» стали там найгіршою командою із 24-х. Але це вже інша історія.
15. Фінал Ліги чемпіонів – наш
15 вересня 2016 року столиця України офіційно стала господаркою фінального матчу Ліги чемпіонів 2017/18. Стадіон «Олімпійський», який вже приймав фінал Євро-2012 і є однією з найбільших арен континенту, – логічний варіант у політиці УЄФА.
«Комусь може здатися, що фінал ЛЧ у Києві – це надто сміливий крок, – сказав віце-президент УЄФА Григорій Суркіс. – Однак, на мій погляд, це не що інше, як продовження вектору руху УЄФА, згідно з яким Варшава приймала фінал Ліги Європи 2015 року, Тбілісі – Суперкубок УЄФА 2015 року, а македонський Скоп'є обраний місцем проведення Суперкубка-2017».
Прикро лише, що київське Динамо втратило всі шанси зіграти на рідній арені, так і не поборовшись за фінал, як слід.