22-річний аргентинський форвард Густаво Бланко Лещук (на фото праворуч)
підтвердив, що у нього українське коріння, а також заявив про готовність зіграти за свою національну збірну.
Вже стало традицією, що взимку в Туреччину злітаються сотні футболістів з усіх куточків землі в надії на працевлаштування в одному з численних клубів, які в цій теплій країні готуються до відновлення сезону. Вирішив пошукати щастя в Туреччині і 22-річний аргентинський форвард, який ще не встиг вкусити легіонерського хліба. Здавалося б, чому до нього такий інтерес і увага? Все дуже просто. Це один з представників численної української етнічної діаспори в Аргентині, який вирішив присвятити своє життя футболу - Густаво Бланко Лещук.
Не можна сказати, що про цього футболіста в Україні ніхто не знав, адже навіть на
Football.ua
ім'я аргентинця згадувалося вже не раз, тим більше коли той стабільно грав за рідний «Арсенал» з Саранді. А ось після відходу з «Арсеналу» гравця чемпіонського складу Клаусуре-2012 забули, таке враження, навіть в Аргентині, хоча в цей час Густаво виступав на правах оренди в скромному клубі «Депортиво Мерло». Отримавши статус вільного агента, нападник твердо вирішив покинути межі Аргентини і спробувати себе в Європі.Зараз аргентинець знаходиться в турецькому таборі одного з клубів російської Прем'єр-ліги і занурений в тренувальний процес, щоб зарекомендувати себе перед тренерським штабом і підписати контракт. Проте Густаво Бланко Лещук знайшов час, щоб відповісти на кілька запитань.
- Густаво, що ви знаєте про Україну і своє українське коріння?
- Знаю дуже мало. Мені лише відомо, що родина моєї мами родом з Волинської області, місто Рівне. Про Україну знаю тільки в футбольному аспекті - у вас дуже сильні команди, які добивалися успіху в Європі.
- А ще у нас чимало аргентинських гравців. З кимось з них знайомі?
- Мабуть, знаю тільки Алехандро Гомеса, який успішно виступав за «Арсенал» з Саранді.
- Чому ви вирішили покинути рідний клуб?
- Після повернення з оренди в «Депортіво Мерло» Густаво Альфаро сказав, що не розраховує на мене, тому я вирішив шукати новий клуб.
- Рішення спробувати себе в Європі пов'язано з фінансовим чинником?
- Ні. Просто у мене з'явився варіант з продовженням кар'єри в Швеції, куди я відправився на перегляд.
- Не вийшло?
- Можна і так сказати. До того ж мені хочеться спробувати себе в більш конкурентоспроможному чемпіонаті, ніж шведський.
- Пропозицій з України не отримували?
- Ні, ніяких контактів з українськими клубами не було. Хоча не приховуватиму, що мені б хотілося пограти в українському чемпіонаті, пізнати культуру і звичаї моєї етнічної батьківщини.
- А якщо в один прекрасний день вам надійде пропозиція прийняти українське громадянство і захищати кольори збірної нашої країни?
- Якщо у мене не буде жодних шансів зіграти за збірну Аргентини, то я з радістю прийму пропозицію захищати кольори України.
- А Іван Бланко Лещук ким вам доводиться?
- Це мій брат. Йому 19 років. Зараз він грає в молодіжній команді «Арсеналу», на позиції центрального захисника. Швидкий і чіпкий футболіст. Можу сказати, що у нього великий потенціал, і я кажу це не тільки тому, що він мій брат. Бажаю йому всіляких успіхів у футболі.
- Юний талант «Бока Жуніорс» та юнацької збірної Аргентини Іван Луїс Лещук має до вас якесь відношення?
- Ні. Родинними зв'язками ми з ним не пов'язані.
P.S. Спочатку Густаво просив не публікувати назву клубу, в якому він зараз намагається закріпитися, однак російські ЗМІ вже встигли цю інформацію дізнатися. Таким чином у Олександра Алієва незабаром може з'явитися україно-аргентинський одноклубник.