- Скажу відразу, що я не ставлюсь до Мілевського упереджено, моя думка про цього футболіста давно склалася. Артем мені ніколи не подобався за стилем гри, як нападник. Я ще п'ять років тому говорив, що він - занадто слабкий форвард для київського «Динамо». Я не беру до уваги його поведінку, вона мене найменше цікавить, адже це особисте життя Артема, яким він сам розпоряджається. Хочу звернути увагу на його футбольні показники: швидкості - немає, потрібної для нападника техніки - немає, удару як такого - немає, гольового чуття - немає. Так, у нього були позитивні якості: Мілевський добре грав корпусом і за рахунок зросту міг пробити головою. Але найпотрібніших якостей для форварда у нього просто немає.
На якомусь періоді своєї кар'єри він зупинився. Він ще п'ять років тому закінчив грати, не починаючи. У нього були задатки, щоб стати хорошим нападником, але він і їх розгубив за короткий період часу. Напевно, перестав працювати над собою, вирішивши, що всього досяг.
Є команди, які можуть ним цікавитися. Але не поїде ж він в Білорусію після київського «Динамо». Хоча, якщо врахувати, як складається його кар'єра, то така ситуація може і виникнути. Але в такому випадку прогресу від нього не варто чекати - для цього потрібно підніматися вище, як у школі. Після грандів футболісти втрачають футбольні навички в середніх командах. Чесно кажучи, я сподівався, що він виросте в класного нападника, але Артем втратив і час, і себе. Просто в київському «Динамо» все це терпіли, а потрібно було відпустити його набагато раніше.
Переклад - 1927.