Ось лише деякі цитати з останніх висловлювань представників «Шахтаря» на «гарячу тему».
«Футбол – те єдине й унікальне, що змушує людей закохуватись. Вони приходять на стадіон, аби розважатись, адже це лише гра. У футболі немає політики, рас і різниці між людьми!», - сказав головний тренер «гірників» Паулу Фонсека.
«А з приводу вчорашнього - я хлопцям всі свої думки висловив. Сьогодні ще все обдумав - хочу сказати одне. Вони прикриваються патріотизмом, пред'являючи нам, футболістам, які грають за збірну України. Поєднувати футбол з патріотизмом? Ми доводимо на поле, які ми патріоти в своїй роботі. Доводимо, щоб нашу країну знали в усьому світі», - заявив воротар команди Андрій П'ятов.
Натякав на те, що в футболі стало забагато політики і гендиректор «Шахтаря» Сергій Палкін, який жалівся на те, що «гірники» стали жертвами політичних ігор.
Що ж, пафосні слова і, якщо не заглиблюватися в тему, то вони можуть видатися правильними. Особливо з вуст Фонсеки, який в клубі не так давно і, можливо, ще не на 100% в курсі, що до чого. Але послухайте, панове, П'ятов і Палкін, коли ви говорите про футбол поза політикою і поза розмов про армію і патріотизм, як ви поясните:
1. Спільне фото П'ятова з терористами на Донбасі;
2. Періодичні поїздки гравців «Шахтаря» до Криму в першій роки його окупації Росією;
3. Лояльність до колишнього президента країни Віктора Януковича, який частенько відвідував домашні матчі «гірників» в період свого президентства і прем'єрства, заробляючи на вболівальниках клубу собі політичний рейтинг;
4. Новини на ФУТБОЛЬНОМУ сайті «Шахтаря» про різноманітні акції фонду Ріната Ахметова, які до футболу мають таке ж відношення, як і до молекулярної фізики.
Якщо тут немає політики, то ви або сліпі, або брешете, причому брешете цинічно і безглуздо. Бо спорт вже давно став частиною політики. У цьому можна переконатися і на прикладі скандалу з російськими спортсменами, спійманими на допінгу, через який вся країна може пропустити Олімпіаду, і на прикладі виборів господарів чемпіонатів світу з футболу, і на багатьох інших прикладах, коли представники різноманітних спортивних федерацій прямо заявляли: у всьому винна політика і тільки вона. То ж Україна не може жити в ізольованому світі і наш спорт, звісно, також політизований. Можливо, навіть сильніше за переважну більшість країн світу.
А щодо патріотизму в спорті, яким, за словами П'ятова, «не треба прикриватися, лізучи в спорт», то тут до воротаря «Шахтаря» ще більше питань. Якщо він вважає, що лише в Україні патріотизм змішують зі спортом, то у нас для Андрія погані новини. Рекомендуємо почитати про акції в Англії на підтримку своїх військових (знаменитий «Remembrance Day», коли гравці, тренери та судді додають до форми червоні маки на пам'ять про своїх воїнів), не кажучи вже про США, де армія і спорт – це вже давно поняття, що йдуть пліч о пліч.
Військових запрошують на матчі виконувати стартові удари в футболі і подачі в бейсболі, їм довіряють право виконання гімну країни, на їхз потреби збирають кошти, влаштовуючи благодійні аукціони та пожертвування. Американські спортсмени можуть бути скільки завгодно не згодними з політикою діючої влади (про що ми писали, і це теж аргумент на користь того, що політика і спорт нерозлучні), але до своїх військових вони завжди ставляться з повагою, навіть не задумуючись над тим, щоб зробити якийсь вчинок на їх честь. В «Шахтарі» ж чекають «вказівки зверху». А потім розповідають про політику в спорті, яку сам же клуб туди активно просуває.