До вільних агентів зазвичай ставляться підозріло, особливо коли мова про середину сезону. Головні пункти «звинувачення» - вони ж головні причини статусу гравця. Відсутність ігрової практики ускладнює адаптацію в новому клубі. Сам факт звільнення наводить на думку про загальну слабкість кандидата. Ну а травми, зазвичай серйозні, перетворюють запрошення такого гравця на лотерею. Звісно, прихід вільного агента - і справді лотерея. Тим не менш, не слід оцінювати ситуацію занадто консервативно. Відсутність ігрової практики лише спонукає гравця на отримання ігрових хвилин та підвищує його мотивацію. Йосіп Піваріч та Роман Єрьoменко приходили до київського «Динамо» з глухого запасу загребського та «Удінезе» відповідно і заграли одразу. Ісмаїлі заграв в «Шахтарі» після тривалого простою і на тлі розмов про трансферний провал клубу.
Крім того, футбол - не точна наука, і провал в одному клубі, країні та місті аж ніяк не означає автоматичний провал в іншому, брак взаємопорозуміння з тренером та партнерами аж ніяк не передбачає неможливість знайти спільну мову з іншими. Приклади Андреа Пірло та Дженнаро Гаттузо, які нічим не вирізнялися в «Інтері» та «Рейнджерс» відповідно і практично одразу почали шлях до слави легенд «Мілана», й донині залишаються у пам'яті. І навпаки - часто від талантів очікують на дива, вимагаючи все, тут та нині і не надаючи їм час переосмислити пройдене, перезавантажитися, привести бажання у відповідність з можливостями. Відмінний приклад - Бернард в тому ж «Шахтарі», адже він після років стагнації нарешті знайшов тренера, який прислухався до нього.
Статус вільного агента в таких випадках часто є чарівним пенделем, який змушує гравця замислитися. Ну а що стосується травм та хвороб - то і від них виліковуються, і не тільки леви та монстри, а й звичайні люди. Ерік Абідаль виграв Лігу Чемпіонів після пересадки печінки, «лев» Златан Ібрагімовіч повернувся до «Манчестер Юнайтед» і забиває, Джузеппе Россі не здається і після четвертого розриву хрестоподібних зв'язок, знайшов собі нову команду («Дженоа») і вже дебютував за неї.
Українські клуби погоджуються з вищенаведеними тезами, особливо «Зоря» та «Чорноморець». Обидві вже підписали вільних агентів з західноєвропейських чемпіонатів, перші - «данця» Гаеля Ондуа, другі - «голландця» Йорді Флегельса. Луганчани вели перемовини і з «англійцем» Давідом Фопалою, ще один подібний трансфер одеситів нікого не здивує. Спробуємо ж допомогти їм та іншим командам УПЛ деякими іменами. Почнемо з Матіаса Погба. 27-річний брат-близнюк Флорентена з «Сент-Етьєна» і старший брат Поля - потужний форвард, вміє і відтіснити захисника і замкнути в один дотик, і протягнути м'яч прикриваючи його корпусом. Спочатку він намагався бути ближчим до зоряного брата («моя роль - піклуватися про нього»), мешкаючи разом з ним і граючи в англійських командах Третього-четвертого дивізіонів (30 м'ячів та 17 асистів в 110-ти матчах) і в «Пескарі» у Серії Б. Потім відправився у самостійне плавання в шотландському «Партік Тістл» та голландській «Спарті». В останній у сезоні 2016/17 почав з трьох голів у шести матчах, незабаром точним ударом головою в гарячому дербі перервав десятиматчеву переможну серію майбутнього чемпіона «Фейєноорда» (1:0). Однак надалі втратив місце в основі і по закінченні сезону залишив команду.
З огляду на традиційну відсутність жорстокості біля воріт у молодих форвардів УПЛ, а також відсутність швидкості та особливого бажання боротися - у досвідченіших, цей експресивний гравець здатний допомогти претенденту на Єврокубки. Як і 20-річний Еніс Буньякi. Етнічний косовар грає на тій самій позиції, навчався футболу в «Айнтрахті» з Франкфурту, за юнацьку команду якого забив 20 м'ячів в 39-ти матчах, відіграв 17 матчів і забив дев'ять м'ячів за юнацькі збірні Німеччини, надалі виступав за збірну Косово у невизнаних ФІФА товариських матчах. В січні підписав контракт з «Твенте», однак не спромігся пробитися там до стартового складу, потерпав від серйозної травми і влітку прийняв рішення розлучитися з клубом. Мобільний верткий технічний гравець відмінно діє в контратаках і в грі на межі офсайду, за власними словами, полюбляє м'яч та вміє працювати, здатний відіграти на будь-якому з флангів. Наявність німецького громадянства дозволяє забути про можливі проблеми з паспортом Косово.
Ще одна зірка юнацьких команд, яка потребує перезавантаження - Юнес Каабуні. 22-річний чіпкий опорник вміє і тримати оборону, і розігрувати м'яч, і загрожувати воротам здалеку. Вважався одним з найкращих в академії «Бордо», відомій вирощуванням не зірок, але стабільних гравців з відмінною базовою підготовкою, що дозволяє їм триматися в лізі протягом тривалого часу і пробиватися до збірної. Був капітаном команди U-19, яка виграла Чемпіонат країни, грав в стартовому складі збірної, яка виграла престижний юнацький турнір в Тулоні. Встиг відіграти за першу команду 12 матчів у сезоні 2014/15 до того, як травмувався. Влітку 2017-го було прийняте спільне рішення розірвати угоду з клубом.
Непоганий варіант для команд, які бажають потрапити до першої шістки. 21-річний португалець Анібал ще кілька років тому також вважався талантом в академії мадридського «Атлетіко», брав участь і в юнацькій Лізі Чемпіонів, надалі грав за Прімаверу «Дженоа». Відмовившись від оренд в команди Серії Б, залишив «грифонів». Попри високий зріст (1.87 см.), центральний захисник діє доволі технічно, здатний грати і на будь-якому з флангів оборони.
Запрошення Буньякi, Каабуні та Анібала - ще й праця на перспективу. Ті ж, про кого піде мова нижче, здатні допомогти своїм командам вже нині. 29-річний правий вінгер (іноді лівий, а то і правий захисник) Укра - відмінний варіант для ротації навіть в «Шахтарі» та «Динамо», а в будь-якому іншому клубі здатний стати лідером. Власне, його доля - грати в Україні, оскільки своє прізвисько Андре Філіпе Алвеш Монтейру отримав ще в дитинстві через світле волосся та зовнішню схожість з типовим українцем. Так, принаймні, здавалося його тодішнім друзям. Вихованець «Порту» не знайшов себе в рідному клубі, зате плідно відіграв сезон в «Бразі» (4 голи та три асисти в 22-х матчах). А за чотири роки в «Ріу Аве» став одним з лідерів, улюбленцем вболівальників, заробив 15 голів та 34 асисти в 152-ох матчах і привів скромний клуб до небачених раніше досягнень - перших фіналів Кубка та Суперкубка в історії, першої в історії участі в Єврокубках та виходу до групового турніру Ліги Європи, де зустрічався і з «Динамо». Став першим гравцем в історії клубу, який відіграв за збірну.
Влітку 2016-го заявив про бажання вперше в кар'єрі виїхати за кордон, через майже рік вивів саудівський «Аль-Фатех» до групового турніру Ліги Чемпіонів АФК вдалим прямим штрафним ударом. Однак після травми коліна розірвав угоду з клубом. Втім, кілька днів тому в привітанні з Різдвом в Instagram продемонстрував чудову фізичну готовність, заявив про бажання «стати подарунком для будь-якого клубу» і навіть перефразував відомий вислів Златана «леви не відновлюються після травм як люди», написавши «монстри не відновлюються після травм як леви та люди».
Здатний одразу ж допомогти своїй новій команді і Александер Мілошевіч. Потужний (зріст 191 сантиметр) 25-річний центральний захисник з чотирма матчами за збірну Швеції в резюме провалився в Туреччині - і в «Бешикташі», і в «Різеспорі». Зате відіграв плідні півтора сезони в Бундеслізі - в «Ганновері» та в «Дармштадті» (30 матчів загалом), в останньому - у сезоні 2016/17 разом з Артемом Федецьким, Денисом Олійником та Ігорем Березовським. Екс-гравець юнацької збірної Сербії і гравець стартового складу молодіжної збірної Швеції, яка виграла Чемпіонат Європи-2015, лише два тижні тому домовився про розірвання контракту з чемпіоном Туреччини і якраз шукає новий клуб, причому до Скандинавії повертатися не має наміру. Він цілком здоровий, а невдачу у «Різеспорі» на початку сезону пояснює зміною тренера, що, в свою чергу, призвела до зміни ставлення до легіонерів. Мабуть, найкращий варіант для «Динамо» з огляду на відхід Домагоя Віди та недовіру до Александарa Пантіча.
Подібним чином пояснює свій провал в братиславському «Словані» й Рубен Лігеон. 25-річний стрімкий правий захисник був однією з надій «Аякса», відіграв за першу команду 20 матчів. Однак проблеми з дисципліною та лінощі відправили його в оренду до «Віллем II», «Бреди» та «Утрехту», а надалі - до Словаччини, де, до речі, грав на лівому фланзі оборони. Там спочатку започаткували голландський проект, запросивши п'ятьох гравців з цієї країни. Втім, за рік припинили його, перевели Лігеона та двох з його партнерів до дублю, заявляючи про невідповідність очікуванням. І захисник вирішив розірвати контракт. В останні чотири місяці він тренується з молоддю «Аякса», заявляє, що подорослішав завдяки народженню двох дітей і готовий до нових викликів. Нині він на перегляді в таборі датського середняка «Аархуса». Варіанти в Україні, правду кажучи, здаються привабливішими.
Готовий до викликів й Тріпі Макондо. 27-річний лівий захисник, який нерідко грав і в центрі поля, вже двічі зустрічався з українськими командами. Було це в минулому житті ПСЖ, «Карпат» та «Динамо». Прихід катарських грошей та проблеми з коліном позбавили вихованця клубу шансів на місце в складі. Втім, чотири роки гри за «Брест» були вельми продуктивними, як і два роки за «Академіку» з Коїмбри. Обидва клуби залишав через бажання грати у Вищому дивізіоні. Претендент на першу шістку УПЛ здатний вирішити цю проблему. Наприклад, «Чорноморець», відомий запрошеннями екс-гравців Чемпіонату Франції Алассана Н'Діайє та Франка Джа Джедже.
Ну і наостанок звернемо увагу на Скандинавію, звідки і прийшов Ондуа. Навіть у Данії, де грають за схемою «осінь-весна», через тривалу зимову та коротку літню перерву звикли до великих змін в січні. Що вже говорити про Швецію, Норвегію та Фінляндію, де банально закінчився сезон. Магнус Ейкрем, 27-річний потужний надійний опорник з добрим пасом та підключенням в штрафний без м'яча, був протеже Оле-Гуннара Сульшера, виховувався в академії «Манчестер Юнайтед», надале вигравав два Чемпіонати Норвегії під орудою співвітчизника, грав в «Кардіффі» в АПЛ та Чемпіоншипі та у «Херенвені» в Ередівізіє, відіграв 17 матчів за збірну. Ще навесні він був повноцінним гравцем ротації «Мальме», встигнувши забити гол і віддати чотири асисти, однак восени майже не грав. Після другої поспіль перемоги в Аллсвенскан вирішив розлучитися з клубом.
23-річний Дайсуке Сато - гравець іншого калібру. Невтомний швидкісний лівий захисник, «неймовірно обдарований з божевільною технікою та відмінною працею в обороні сам-на-сам» (слова колишнього тренера в Данії) пробивався з самих низів. Лідер збірної Філіппін, що провела найкращий Відбір на Чемпіонат Світу в своїй історії (вперше в груповому турнірі були здобуті три перемоги) і вийшла до останнього раунду боротьби за путівку на Чемпіонат Азії-2019.
Перший уродженець цієї країни у Вищих дивізіонах європейських країн навчався футболу в Японії, звідки родом його батько, а саме у лавах одного з грандів - «Урави Ред Даймондс». Дорослу кар'єру розпочав на Батьківщині, відіграв вельми успішний сезон 2016/17 за команду з румунських Ясс, за зміною назв якої не встежити. Вирішив не брати участь у Лізі Європи з «Полі-КСМС-Спортул-Студенцеск», вважаючи за краще перейти до данського «Хорсенсу». Щоправда, у цій країні не адаптувався і в сенсаційному виході скромної команди на п'яте місце в Суперлізі за підсумками першої частини сезону майже не брав участь, причиною чого головний тренер назвав невідповідність гравця стилю гри команди. Процес розриву контракту, спочатку розрахованого до 2019-го року, минув цілком мирно та швидко. І закінчився нещодавно - лише три тижні тому. «Сталь» втратила швидкість на правому фланзі з відходом орендованого у «Динамо» Тимчика? Є можливість бюджетно компенсувати на лівому.