Після скандалу з приводу договірних матчів, славетний клуб під назвою Ювентус було відправлено відмивати корупційні плями в Серію В. Це покарання команда витримала з гідністю і вже наступного сезону повернулася до Серії А.
Перший рік у вищий лізі чемпіонату Італії «Стара сеньора» закінчила на 3 місці. Протягом наступних трьох сезонів Юве двічи посідав 7-му сходинку і одного разу впритул наблизився до чемпіонства, зайнявши друге місце. За ці сезони в команді змінилося 4 тренери. Команду тренували: Ран'єрі, Ферара, Дельнері.
В травні 2011 року керівництво клубу досягає принципової домовленості з наставником Сієни АнтоніоКонте. Сезон 2011/2012 Юве починає на чолі зі своїм колишнім гравцем. Влітку було придбано Андреа Пірло, Артуро Відаля, Стефана Ліхштайнера, Фабіо Квальярелу, Мірко Вучініча, які й наразі відіграють провідну роль в клубі. В першому ж сезоні під керівництвом Конте команда виграє скудетто.
Наступнго сезону команду підсилюють Квадво Асамоа, Ісла, Мартін Касерес, Поль Погба і «Стара Сіньора» впевнено бере друге поспіль скудетто.
Цього сезону Юве придбав Калоса Тевеса, Фернандо Льоренте, Анджело Огбонну і команда йде за тим же графіком, нарощуючи свою перевагу над іншими клубами за всіма показниками.
Треба розуміти, що, як успіх, так провал команди є результатом поєднання сукупності факторів. Якісь фактори відіграють більшу роль у кінцевому результаті, якісь – меншу. У випадку з Ювентусом провідним фактором вбачається незвична для сучасного футболу тактична схема 3-5-2. Стара сеньора використовує і більш звичні 4-4-2, але це, як правило, при наявності кадрових проблем, або щоб дати відпочити провідним гравцям.
В футболі, як і в повсякденні є своя мода, свій розвиток, свої тенденції. Колись були популярні схеми з великою кількістю форвардів: 3-2-5, 3-3-4, 2-4-4 і т.д. Схему 3-5-2 також застосовували задовго до Конте. Останніми ж роками, тактичні схеми майже всіх клубів можна було звести до двох основних моделей, які передбачають гру з чотирма захисниками (два центральних та два крайніх):
1) 4-5-1 (вона ж 4-3-3) з двома вінгерами, як зараз грає більшість клубів;
2) значно рідше 4-4-2.
Останнім часом навіть почало здаватися, що ті, хто ще застосовують схему 4-4-2, найближчим часом теж будуть грати виключно з вінгерами і одним яскраво вираженим нападником, а змінюватися буде лише розташування півзахисників.
Треба відзначити, що гра в три захисники теж застосовувалася і застосовується клубами, але зазвичай, лише як вимушена міра (перелаштовуватися за ходом матчу), коли команда мусить відіграватися і один з захисників висувається ближче до півзахисту або взагалі йде у напад.Класична ж схема 3-5-2 з трьома центральними захисниками здавалося б залишилася в минулому. Так грав і Ювентус до приходу в клуб Антоніо Конте.
Граф (як називають Конте вболівальники), прийнявши команду, одразу перейшов до улюбленої схеми з трьома центральними захисниками. Наразі в команді є п’ять центральних захисників однаково високого рівня. Якщо всі здорові, то основними є К’єлліні, Бонуччі та Барцальї. Але їх в будь-яку мить здатні підмінити Огбонна та Касерес.
Зазвичай, півзахист Юве складає тріо центральних хавбеків, один з яких грає в опорній зоні, а двоє інших висунуті трохи більше до нападу, а також два крайніх хавбеки, які закривають всю брівку. Цих крайніх хавбеків не назвеш латералями, бо вони не є фактично захисниками, але і вінгерами їх назвати важко. Такі собі універсали, які при потребі відіграють в захисті, а при атакувальних діях команди є і крилами півзахисту і крайніми нападниками водночас.
Всі відзначають роль Андреа Пірло в команді. Так, її важко перебільшити. Але мало хто відзначає роль крайніх півзахисників. Антоніо Конте вміло награв на ці позиції Ліхштайнера та Асамоа, які здається були народжені, що закривати всю брівку. Їх працездатність вражає, адже вони однаково встигають і в обороні відпрацювати, і в атаку збігати.
Щодо Пірло, то він, як і в Мілані, граючі в опорній зоні, виконує роль плеймейкера. Трохи попереду, зазвичай розташовані Артуро Відаль та неймовірно талановитий Поль Погба. Ще до недавна, місце Погба займав Маркізіо, але молоде дарування витіснило клубного вихованця. Слід відзначити, що в центральній зоні Юве також підібралися гравці, які наразі є чи не найсильнішими футболістами Європи на своїй позиції.
В нападі «Старої сеньори» величезна конкуренція. За місце в основі конкурують одразу шість висококласних форвардів: Тевес, Льоренте, Квальярела, Джовінко, Вучініч та орендований Пабло Освальдо. Останній вже встиг себе як слід проявити. Останній чемпіонський сезон основними були Вучініч та Джовінко. Нарзі ж Антоніо Конте віддає перевагу парі Тевес та Льоренте. І тут спостерігається класика жанру від тренера: один форвард малий технічний та швидкий, інший – високий гренадер, які бездоганно грає на другому поверсі, забиваючи сам і скидаючи м’ячі партнерам.
Ну і як не відзначити капітана клубу, ветерана, одного з кращих голкіперів в історії футболу. Попри поважний вік (хоча 36 для воротаря ще далеко не пенсійний вік), Буффон продовжує демонструвати дива реакції та стрибучості.
Вся ця тактична схема нагадує трансформер, який зібрано з ювелірно виточених деталей. Кожен футболіст знає своє місце і відіграє важливу роль в механізмі. Граючи в три захисники на ділі суперники стикаються з п’ятьма. Граючи в два форварди, виникає відчуття, що форвардів значно більше, а в центрі поля взагалі грають всі десять гравців.
В останньому турі, проти Мілану, команда грала досить мляво, але не зникало відчуття, що Юве все контролює і команда без надзусиль здобула перемогу. Ось це і є ефективність.
Також, слід відмітити грамотну трансферну політику клубу. Більшість гравців, що приходили в клуб неодмінно вписувались у схему гри і з найкращого боку проявляли себе.
В когось виникає цілком справедливе питання: чого ж Юве в Лізі Чемпіонів нічого не показують?
Вважаю, що основною причиною є те, що рівень ЛЧ значно вищий за Серію А і там грають кращі гравці планети. От і скриплять нові деталі. Хвалені крайні півзахисники вже не встигають однаково добре грати і спереду і ззаду. Так само й інші гравці. До того ж виникає відчуття, що свої мікроспади Юве переживає саме в іграх Ліги Чемпіонів. Але це справа часу. Команда не задовольняється здобутими результатами, щороку активно працює на трансферному ринку і можливо вже наступного сезону ми побачимо Юве в фіналі ЛЧ. Тим більш, нещодавно, керівництво клубу запропонувало Антоніо Конте продовжити співпрацю до 2017 року.
Цікавим є і той факт, що цього сезону схему 3-5-2 почав застосовувати і Брендон Роджерс та його Ліверпуль і команда заграла новими фарбами. Тож, може це нова тенденція, яка привнесе в футбол видовищності та ефективності?