Відомий український тренер в інтерв’ю footboom.com згадав про часи роботи в київському «Динамо».
За словами Павлова, робота в столичному клубі стала для нього справжнім професійним відкриттям. - Для мене переломним моментом стала робота в «Динамо». Тільки почавши виконувати обов'язки головного тренера київської команди, у мене відбулася грунтовна бесіда з Котельниковим, Зеленцовим і Мирським, які відразу дали зрозуміти, що «Динамо» - це не клуб для експериментів. Що є програма, перевірена роками і Лобановським, мені було запропоновано дотримуватися в роботі тих же принципів. Звичайно, я заперечив, адже до того часу вже попрацював тренером і мав у своєму розпорядженні власні напрацювання. Та й за результат відповідав я і тільки я.
- Але ви все ж вдарили по руках?
- Зійшлися на тому, що одне тренування я проводжу за програмою, іншу - на свій розсуд. Та програма для мене стала справжнім одкровенням. Після гри я отримував стільки різноманітної інформації у вигляді цифр - мріяти не міг! Це дуже допомагало в роботі. З 12-ти матчів «Динамо» виграло 11 при одній нічиїй і стало чемпіоном країни. А незабаром команду очолив Йожеф Сабо, який на викладки ТТД, пам'ятається, не особливо звертав увагу.
- Невже після переможного сезону вам не пропонували залишитися?
- Пропонували, але за 2 місяці роботи в столиці я відчув такий прес, до якого, можливо, був на той момент не готовий. У Дніпропетровську я пройшов відмінну школу. Кучма, Тігіпко, Лазаренко - з усіма цими людьми, які писали сучасну історію України, я був знайомий, але столиця, «Динамо» - це все ж інший рівень.
- Постаралися все швидше забути?
- Навпаки! Після «Динамо» я працював тільки по Лобановському! Все, що я потім домігся як тренер - все завдяки методиці, з якою мене познайомили в Києві. Тепер щоранку після гри у мене починається з аналізу викладок ТТД.
- З Лобановським були знайомі, обговорювали ці нюанси в роботі?
- Коли Григорій Суркіс ініціював повернення Валерія Васильовича в «Динамо», я на прохання Олександра Чубарова також брав участь у переговорах, умовляв повернутися. Перша спроба, якщо пам'ятаєте, завершилася невдачею, Лобановський поїхав, навіть не зустрівшись з Григорієм Михайловичем.
На думку тренера, Лобановський не прийшов на зустріч, бо ще недостатньо знав Григорія Суркіса. - Попрацювавши з Суркісом, Лобановський зізнався, що якби знав, що з себе представляє Григорій Михайлович, то в Кувейт він би не поїхав. Особисто я вважаю, що те «відрядження» відняла у нього мінімум 10 років життя, можливо, він би жив і зараз...